Центр термічної травми та пластичної хірургії

м.Київ, вул.Краківська, 13

Більше 30 киян протягом п’яти годин розписували стіни в палатах Київського опікового центру.

Як результат – у двох палат «виросли» дерева, «розквітли» кульбабки і з’явилися на стінах птахи. І керівництво, і персонал лікарні, і пацієнти, і самі кияни, дехто з яких уперше в житті взяв пензлик у руки, – лишилися задоволені результатом. Тепер пацієнтам опікового центру настрій створюватимуть не голі стіни, а теплі малюнки.

Ідея оздобити стіни в лікарні виникла у волонтерів після того, як у кількох палатах тут зробили ремонт. Волонтери порадилися з керівництвом медзакладку, яке підтримало ідею, і звернулися до громадської ініціативи «Дивовижні», учасники якої відомі тим, що активно покращують свій життєвий простір – розфарбовують підземні переходи, лавки у парках, сходи, доводять до ладу під’їзди тощо. «Дивовижні» дали оголошення у Фейсбуку, і в перший же день на акцію записалися… 160 людей.

«Ми були просто в шоці, ми не могли повірити, що є таке бажання у людей змінювати простір. Ми сказали людям, що, на жаль, не можемо помістити всіх у ці дві невеликі кімнати, тому організували дві групи по 20 людей у кожній, – розповідає ініціатор «Дивовижних» Марія Насєдкіна. –Учасники сьогоднішньої акції – абсолютно різні люди... У них є хобі, сім’ї, робота та інші речі, якими можна зайнятися у вихідні. Але вони прийшли разом із нами створювати цю позитивну зміну».

«Дивовижні» – це громадська організація, яка займається розвитком відповідальності і проактивності громадян, залучаючи їх до суспільно корисних справ абсолютно різного напрямку, пояснює Марія Насєдкіна.  «Наша мета – не розфарбувати всі лікарні країни чи відремонтувати всі під’їзди, а створити позитивний приклад, надихнути інших людей діяти і показати, що одна маленька дія насправді має значення. І глобальні зміни складаються з оцих маленьких локальних змін», – пояснює  громадська активістка. 

Вікторія і Дарія, студентки економічного факультету Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, побачили у Фейсбуку, що «організовується така дивовижна тусівка» і вирішили долучитися.  «Ми зрозуміли, що це – наше»,  – говорять дівчата. «Це така дитяча мрія – розмалювати стіни, але тут це легально», – сміється Дарія, а Вікторія додає: «Це цікаво, весело, ну, і це корисна справа, чому б і ні?»

Студентки розповідають, що вперше долучилися до акції «Дивовижних» і вперше розмальовували стіни. Але загалом благодійністю займаються вже досить давно, волонтерять. «В університеті розвивається практика благодійності, і це нормально для студентів нашого вузу, – пояснює Вікторія. – Люди бачать, що відбувається в країні, що відбувається довкола, і розуміють: якщо не буде взаємодопомоги і взаємопідтримки, то нічого не буде». 

«За професією я бухгалтер, але останній рік займаюсь волонтерством. Мені імпонують люди, які зараз змінюють нашу країну, навколишнє середовище і дуже багато часу в це вкладають. Саме в Опіковому центрі я волонтерила під час Євромайдану. Так познайомилася з тутешніми волонтерами, а трохи пізніше і з ініціативою «Дивовижні», – розповідає Анна Гальченко, одна з організаторів цієї акції – Тут є ще одна відремонтована палата, і керівництво лікарні, я вже чула, запропонувала нам розмалювати і її. Всі сприйняли цю ідею дуже позитивно. В акції взяла участь і дівчинка, яка тут лікується. Вийшло здорово».

Марія Насєдкіна  пояснює: «Наші акції дуже прості для повторення – для нас це принципово, щоб люди розуміли, що те, що ми тут робимо, вони можуть зробити самі. Ми не художники, не урбаністи, не архітектори. Ми взяли проектор, нанесли макет через нього на стіну і розмалювали. Це дуже просто. Так може кожен». 

Дві жінки малюють на стіні кульбабку. «Дізнались про акцію з Інтернету, давно слідкуємо за «Дивовижними», але участь в їхніх акціях беремо вперше. І вже не востаннє», – сміються. Оля – художник-ілюстратор, Світлана – художник-любитель.

«Хочеться щось змінювати на краще. І тут головне – почати з себе. Викинути сміття, прибрати, навести лад. Може, я невиправний оптиміст, але я вірю, що все буде добре. Нехай не зараз, але потім, потроху все буде змінюватися. Ми вже змінюємося. – говорить Оля. – Процеси запущені, просто їх не бачать ті, хто не хоче їх бачити. Концентрація добра росте у геометричній прогресії відносно до концентрації зла».

 

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День», фото Івана ЛЮБИШ-КІРДЕЯ

day.kiev.ua

Перевірити наявність ліків

Нами опікуються